Лиштви

Це невід'ємна частина дверного блоку. Різноманітні за формою, вони можуть стати виразною деталлю будь-якого інтер'єра. Але їхнє основне призначення - прикривати границю між дверною коробкою й стіною. Традиційно прийнято прагнути до того, щоб у всіх дверей у квартирі були однакові лиштви

. Однак дверні прорізи й самі стіни в наших квартирах розташовуються найчастіше таким чином, що прибити з усіх боків однакові лиштви навіть мінімальної ширини не виходить. Тоді намагаються зробити їх однаковими хоча б з одного боку, з боку приміщення, куди виходить кілька дверей, як правило, це коридор (традиційно вона вважається лицьовою). У той час, як на іншій стороні дверного блоку вони можуть мати іншу форму й ширину.

Однак дверні прорізи в наших квартирах найчастіше розташовані таким чином, що й для лицьової сторони дверей бувають неможливо підібрати однакові лиштви навіть мінімальної ширини(50-55мм). І доводиться розпилювати уздовж один або кілька лиштв. При цьому врахуйте, що відпилювати можна 1-3 див, а ніяк не 3/4 ширини всього лиштви, щоб не виходило так, що з однієї сторони ціла лиштва, а з іншого боку - вузька смужка в 1-2див хоча це все-таки краще, ніж повна відсутність лиштви (мал.5.10.).

Захоплюватися розпилюванням не коштує, оскільки навіть якщо розпив зроблений сверхаккуратно, порушується пропорція співвідношень товщини, профілю й ширини лиштви.

Вибір лиштв Отже, вибір ширини й профілю лиштв значною мірою диктується не тільки їхніми декоративними властивостями, але й місцем розташування двері, розмірами прорізу й товщиною стін. Навіть професіоналові буває важко заздалегідь визначити, якої ширини лиштви варто купувати. Тому має сенс робити це після установки дверей. У цьому випадку, якщо й не вдасться уникнути розпилювання уздовж, можна хоча б звести до мінімуму цю необхідність.

Тим більше що ця робота звичайно не включається в ціну установки (принаймні, у кваліфікованого майстра) і вам доведеться оплачувати її окремо - 2-5$ за кожну розпиляну лиштву. Так що двері бажано купувати в тих місцях, де пропонують максимально різноманітні асортименти цих виробів, що різниться по профілі, кольору й ширині.

У тих квартирах, де з економії не вирівнюються стіни й товщина стін незначно перевищує ширину коробки, нерідко лиштви доводиться розташовувати під кутом до стіни, щоб прикрити розбіжність площин стіни й дверного блоку. Для таких випадків найкраще використовувати плоскі лиштви, які легше стикуються, чим фігурні й з вибіркою на виворітній частині.(мал.5.9.)

Це поглиблення (чим більше, тим краще) дозволяє приховувати невеликі розбіжності площин дверної коробки й стін (до 5 мм). Придасться воно й для прокладки телефонного проведення, що не слід прибивати до дверної коробки, тому що тесля запросто може потрапити в нього цвяхом, а відтягнувши лиштви, закласти в щілину, що утворилася.

Які лиштви купувати?

Із хвойного масиву треба брати сухі, рівні, з мінімумом сучків. Але вибрати потрібна кількість цільних лиштв із суцільного масиву, кожний з яких відповідав би всім перерахованим вимогам дуже непросто. Можна звернути увагу на зрощені в зубчастий шип лиштви, які ідеально підходять під фарбування.

Соснові вироби можна не тільки красити, але користуючись різними лаками й лазурями, тонувати в будь-який колір. Однак приготуйтеся до того, що повної ілюзії дорогих порід дерева не вийде через те, що волокна сосни офарблюються нерівномірно, а в зрощених лиштв відтінок навіть сусідніх ділянок вийде різним. Тому, щоб точніше представляти кінцевий результат, спробуйте все це спочатку на його зворотній стороні.

Дубові лиштви краще брати цільні (нескладові) і однотонні. Однак остаточно судити про їхній колір можна буде, тільки після того, як вони будуть покриті ласий.

Для лакованих фанерованных лиштв із древа або МДФ основними критеріями є - якість поверхні, збіг їхнього тону з тоном дверної коробки і якість клейового шару між шпоною й деревом. Тому прибережіть кілька відпиляних шматків дверної коробки. Вони придадуться при виборі лиштв, можна буде зрівняти їхній тон з вашим зразком.

Кріплення лиштв Існує кілька варіантів кріплення лиштв - прибиваються цвяхами, приклеюються або, наприклад, у багатьох італійських дверей вставляються в наявній до коробки паз. Перший і останній способи мають перевага, тому що дозволяють при необхідності зняти лиштви (наприклад, на випадок чергового ремонту), у той час, як застосування клею або складу "рідкі цвяхи", таку можливість не передбачають.

Для лиштв використовують або спеціальні т.зв. паркетні цвяхи з дуже маленьким капелюшком або звичайні тонкі (1-1,5мм) цвяхи, у яких відкушується капелюшок. Недолік цвяхів очевидний - ушкоджується декоративне покриття лиштви й помітні місця кріплення. Правда, цих крапок дуже небагато 3-4 шт. на кожній "ціпку", та й зробити їх менш помітними не складе особливої праці. Поглибивши цвях у тіло лиштви, слід від нього можна закрити шпаклівкою під дерево потрібного відтінку.

Прибиваються лиштви, як правило, після наклеювання шпалер або фарбування стін (за винятком випадку, показаного на (мал.5.9.), на відстані приблизно 5мм від краю дверної коробки. Нижній кінець лиштви впирається в підлогу, при цьому, незважаючи на те, що лиштва значно тонше плінтуса, вона повинен закривати щілини між покриттям підлоги й стіною.

Якщо двері в санвузол розташовані поруч один з одним (від 10див до 1 метра) і при цьому їхній низ перебуває на більше високому рівні, чим в інших, то лиштва в цьому випадку роблять опирающимся на плінтус,(мал.4.9.) оскільки надто часте чергування лиштви й плінтуса смотрится не дуже добре. (Подібний випадок саме наведений у рубриці Робота над помилками)

У більшості випадків зістиковують лиштви "на вус", запиливая їх під 45о. Але останнім часом італійці впровадили в практику, більше простий варіант, що правда, може бути застосуємо тільки для плоских лиштв, або в комбінації їх з напівкруглими (мал.5.8.). А для виробів зі складним фігурним профілем усовое з'єднання як і раніше залишається єдиним.

Легше всього його виконати, якщо поверхня дверної коробки й стіни, у якій установлені двері, збігаються. Але навіть невеликий кут нахилу або найменша відмінність у формі профілю й по ширині лиштви створюють для установника певні проблеми. Т.к. звичайний "запив" (під 45о) уже не може забезпечити точне стикування, доводиться підбирати кут на око, роблячи новий зріз або підточуючи лиштву. Але в кожному разі гарним результатом уважається, якщо зазору в місці стикування лиштв немає зовсім, у крайньому випадку, він не повинен перевищувати 0,5-1мм.