Штукатурні роботи

Т.к. більшість ремонтів проводиться без повного вирівнювання стін і підлоги, після установки дверей нерідко дверні блоки, установлені вертикально, виступають за поверхню стін. А виходить, між лиштвою й стіною будуть щілини (мал.5.7), які необхідно якось замаскувати.

Звичайно невеликі щілини шириною в кілька міліметрів зашпаровують шпаклівкою, що, щоправда, після першої ж бавовни дверима починає висипатися. Переважніше використовувати, наприклад, для пофарбованих стін гортати того ж кольору, що й лиштви(мал.5.8.). Якщо ж розмір виступу більше 6-7 мм, то прийде робити невеликі штукатурні роботи.

Спочатку для лиштви потрібно підготувати рівну площадку. Її варто зробити трохи ширше лиштви, а виступ, що утворився, поступово "звести" штукатуркою або шпаклівкою "на ні". (мал.5.9А.) Зрозуміло, що виконати цю операцію із прибитою лиштвою, не ушкодивши його поверхню, дуже важко. Почасти тому вони й прибиваються наприкінці ремонту. Ну а для того, щоб контролювати якість виконуваних робіт, потрібно час від часу прикладати лиштва на своє місце.

Для дверей, що перебувають друг від друга не відстані менш метра (санвузол), ширини простінка може не вистачити, щоб забезпечити плавний перехід від виступаючої площадки під лиштву до площини стіни. У цьому випадку найкраще поштукатурити весь простінок цілком, тим більше, що виступаючі дверні коробки будуть дуже зручними "маяками"

. Тільки в деяких випадках, коли цей виступ занадто великий (2-3див, трапляється й таке) або він перебуває в самому куті й не буде помітний, варто прибити лиштву й закрити щілина між ним і стіною так само, як показано на (мал.5.9В.).

Ну а раз штукатурні роботи будуть проводитися навіть у невеликих обсягах, то можна забрати й інші дефекти - вирівняти стіни із хвилястою поверхнею, і інші найбільш помітні кособокі елементи. Не можна забувати й про ті місця, де будуть кріпитися плінтуса, особливо ті ділянки, які будуть на самому виді.

Прикладете до нижньої частини стін рівний брусок або рівень і, якщо щілини між бруском і стіною будуть досить великі (більше 7-10мм), те їх найкраще вирівнювати штукатуркою. Причому, штукатурити можна тільки невелику смугу висотою 10-15 див. І якщо виступ цієї рівної площадки буде невеликим, то під час малярських робіт його можна згладити й "звести" шпаклівкою "на ні", точно також, як це робилася з лиштвою.

Штукатурні склади Штукатурні роботи виконуються спеціальними складами на основі цементу або гіпсу. Склади на гіпсовій основі швидше сохнуть і з ними легше працювати. Тому гіпсова штукатурка одержує все більше поширення. Однак у деяких випадках вибір складу варто робити більш обачно.

Приведу один приклад: в одній із квартир замовник захотів зрушити двері на півтора метра убік кута кімнати. Відрізати частина гіпсової перегородки вдалося менш, ніж за годину. Вільну частину прорізу заклали цеглою. На це пішло два дні, тому що кладку у чверть цегли (на ребро) доводилося вести у два етапи. Закладену частину прорізу потрібно було оштукатурити, що й було доручено малярам. Ті, недовго думаючи, скористалися однієї з гіпсових штукатурних сумішей і ,швидко всі зробили.

Ремонт пішов своєю чергою, але через кілька місяців після його закінчення, по контурі закладеного цеглою ділянки на шпалерах з'явилася тріщина. А через ще якийсь час після декількох ударів дверима штукатурка відійшли від выложенной стінки й сьогодні тримається тільки завдяки шпалерам і прибитій лиштві.

У той же час, подібне завдання по переносі дверей вирішувалося й в іншій квартирі. Але цього разу для штукатурки вирішили використовувати цементну суміш. Пройшло вже три роки після закінчення другого ремонту, і із другою стінкою так нічого й не трапилося.

Із цього можна зробити висновок, що в тих місцях, де стіни піддаються інтенсивної вібрації (у нашім випадку цю роль успішно виконувало дверне полотно), гіпсову суміш краще не використовувати на цеглі або бетоні. У першому випадку частина перегородки з гіпсу була покрита тією же штукатуркою, але відшарувалася вона тільки від цегли.