Або ще: інший раз двері буквально плачуть.

- А це ще що таке?

- Така невдача відбувається, якщо підвищено смолистість дерева. Але зараз такі породи майже не використовують. Приміром, гарною сировиною вважається модрина, але вона вуж боляче смолиста.

Якщо таку деревину не піддати дорогою й трудомісткій обробці (а цей процес не всім підприємствам доступний), то під сонячними променями двері можуть "заплакати", роняючи смоляні сльози й руйнуючи лакофарбове покриття. От і ігнорують модрину виробники. Як і ялинку.

- Нам на Новий рік більше дістанеться!

- ПРО, до речі! Добре, що нагадали про зиму й морози. При якій температурі росло дерево - для майбутніх дверей не остання річ. Якщо вдарить мороз градусів за тридцять, так ще якщо постоїть така холодина днів трохи, то дерево чорніє. (Так, між іншим, уже було в холодні зими 40-х років. Тоді постраждали багато російських лісів.) При розпилах почорнілі шари доводиться видаляти (інакше вони швидко почнуть руйнуватися). А це фірмам украй накладно. От і закуповують вони дерево в теплому Краснодарському краї. Для мінімізації відходів, як говориться.

Мало того, зміна пір року теж впливає на фактуру деревини. Наприклад, узимку дерево практично не росте, "спить", а з настанням тепла прокидається й пускає втечі.

У місцях "пробудження" утворяться скривлення стовбура й сучки. А до них потрібне додаткова увага при обробці деревини. (Нагадаєте, я ще вам про це розповім поподробней.) В "вічнозелених" країнах деревам жити комфортніше й сучків у них менше.

От і виходить, що африканські й азіатські дерева простіше обробляти й, відповідно, дошки з них часом дешевше. Чим не аргумент на їх користь? А якщо врахувати, що багато російських споживачів більше довіряють іноземним фірмам, то висновок напрошується сам собою.

- Ну добре, з місцем визначилися, тепер можемо, нарешті, вибирати двері?

- Не квапитеся. Далі - сушіння. Якщо сушіння було так собі, то й двері вийдуть ні до чого не придатної. По деревним "капілярах" тече "деревна кров". Але гарні ці соки лише в живому дереві.

Отож, саме сушіння знижує рух деревних соків (по^-професійному - "сокодвижение"). Сушиться деревина природним або примусовим (прискореним) способами. При природному сушінні дерево витримують у сухому провітрюваному приміщенні протягом строго певного технологією строку (максимум 50 років, а в середньому - 5-10 років). Важливо не пересушити породу!

При прискореному сушінні з деревини видаляють зайву вологу, періодично нагріваючи й прохолоджуючи дерево. Процес автоматизований і, можна сказати, обкутаний таємницею (у тому розумінні, що своє ноу-хау фахівці ретельно приховують). Уважається, що природне сушіння більше надійне. Але умов для неї практично ні, та й чекати довго! А тому, якщо в якій-небудь торговельній фірмі вам скажуть, що деревина висушена винятково природним шляхом, не вірте!

Процес-Те цей тривалий, а стало бути, недешевий. Швидше за все, було так: 3-4 роки розпиляне на дошки дерево лежало під провітрюваним навісом, а потім піддавалося примусовому сушінню. От вам і природному сушінню.

- Тепер-Те всі?